Довідка про кафедру
Новини
Спеціальність "Українська мова і література"

Навчально-методична робота:
- дисципліни філологічних спеціальностей;

- дисципліни нефілологічних спеціальностей
Наукова робота
Наукові праці ЧДУ. Серія "Філологія (мовознавство)"
Конференція "Еволюційні тенденції в мові"
Робота з аспірантами
Сторінка для студентів
дисципліни нефілологічних спеціальностей

"Українська мова (за професійним спрямуванням)" для спеціальності "Історія"(2триместр)

Предметом курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)” є мова як соціально-культурний феномен і засіб спілкування, зокрема у професійній сфері.
Курс продовжує формування національно-мовної особистості, започатковане в середній школі, розширює мовну компетенцію майбутнього спеціаліста, розвиває навички ефективної професійної комунікації, сприяє опануванню особливостей фахової мови.
Мета курсу – сформувати високий рівень комунікативної культури у сфері професійного спілкування в його усній та писемній формах, виробивши навички практичного володіння мовою в різних видах мовленнєвої діяльності в обсязі тематики, зумовленої професійними потребами, а також продовжити (зі школи) формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка вільно володіє усіма засобами рідної мови в процесі комунікації, відзначається свідомим ставленням до мови, високою мовною компетентністю і готовністю до подальшого професійно орієнтованого навчання.
Основні завдання курсу:

  • забезпечити здобуття знань про основи професійного спілкування, його норми та правила, шляхи їх застосування;
  • сприяти оволодінню особливостями української літературної мови, дотриманню вимог усного і писемного мовлення, навичок комунікативно виправданого користування засобами мови в різних ситуаціях під час створення висловлювань з дотриманням українського мовного етикету;
  • формувати уміння і навички використання мовних знань на практиці;
  • виробити вміння сприймати мову як мистецьке явище, що має етичну й естетичну цінність;
  • виховувати повагу до української літературної мови, її культури, формувати мовленнєву компетентність.

За результатами вивчення дисципліни студенти повинні
ЗНАТИ:

  • норми сучасної української літературної мови (орфографічні, лексичні, орфоепічні, граматичні, стилістичні, пунктуаційні);
  • основи усного та писемного професійного спілкування;
  • вимоги щодо укладання ділової документації;
  • основи культури мовлення.

УМІТИ:

  • вільно володіти мовними засобами наукового та офіційно-ділового стилів;
  • укладати різні види документів;
  • працювати з фаховими текстами, використовуючи словники різних типів.

Програму розроблено для студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційною програмою підготовки бакалаврів.
Професійно-зорієнтованій мовній освіті сприятиме використання текстів спеціальної тематики, робота з галузевою термінологією, студіювання особливостей побудови та оформлення документів, які найчастіше використовуються у професійній сфері.
Підсумковий контроль проводиться у формі заліку, на якому кожний студент відповідає на одне теоретичне питання і виконує практичне завдання.
Практичне завдання складається із вправ на перевірку засвоєння орфографічного практикуму, лексичних, орфоепічних, фразеологічних норм професійного мовлення, а також термінологічного мінімуму, навичок перекладу фахових текстів та укладання і редагування ділових паперів.
Завдання для підсумкового контролю
Теоретичні питання

  1. Поняття національної, літературної та ділової мови. Мова як явище суспільне.
  2. Природа і функції мови в суспільстві.
  3. Форми сучасної української літературної мови.
  4. Мовна норми. Типи мовних норм.
  5. Лексичне значення слова. Слова однозначні та багатозначні. Пряме і переносне значення слова. Багатозначні слова і контекст.
  6. Особливості вживання синонімів. Синонімічний вибір слова.
  7. Особливості вживання омонімів, антонімів, паронімів.
  8. Професійна фразеологія.
  9. Орфоепічні норми. Особливості вимови голосних і приголосних звуків української мови.
  10. Засоби милозвучності української мови.
  11. Акцентуаційні норми. Характеристика наголосу в українській мові.
  12. Нормативне уживання форм роду іменників.
  13. Нормативне уживання форм числа іменників.
  14. Відмінкові форми іменників.
  15. Ступені порівняння якісних прикметників.
  16. Відмінювання прикметників.
  17. Відмінювання числівників.
  18. Синонімія числівників.
  19. Сполучення числівників з іменниками.
  20. Числівники як компоненти складних іменників і прикметників.
  21. Стилістичні особливості вживання займенників.
  22. Система дієслівних форм.
  23. Дієвідмінювання.
  24. Типові порушення уживання дієслівних форм.
  25. Ступені порівняння прислівників.
  26. Правопис прийменників, сполучників, часток.
  27. Правила вживання апострофа в українських та іншомовних словах.
  28. Правила вживання м’якого знака, буквосполучень -ьо-, -йо- та -ьйо- в українських та іншомовних словах.
  29. Правопис ненаголошених голосних.
  30. Правопис префіксів, суфіксів української мови.
  31. Загальні правила правопису складних слів.
  32. Чергування в системі приголосних української мови.
  33. Подвоєння та подовження приголосних в українських та іншомовних словах.
  34. Евфонічні чергування, спрощення в групах приголосних.
  35. Уживання великої літери.
  36. Правопис слів іншомовного походження.
  37. Характеристика комунікативних властивостей мови.
  38. Правильність, точність, логічність, чистота, образність, багатство, різноманітність, доречність мови.
  39. Стислість, змістовність мови, ясність, емоційність, естетичність мови, її дієвість.
  40. Взаємодія і взаємозалежність комунікативних властивостей мови.
  41. Монолог. Типи монологічного мовлення.
  42. Діалог, його види. Полілог.
  43. Техніка усного мовлення.
  44. Дихання. Голос. Дикція. Інтонація. Мелодика. Темп мовлення.
  45. Невербальні компоненти спілкування.
  46. Усне спілкування.
  47. Мовний етикет.
  48. Телефонна розмова.
  49. Проведення конференцій, круглих столів, дискусій тощо.
  50. Види сучасного публічного виступу.
  51. Жанри публічного виступу: доповідь, лекція, доповідь, бесіда, промова, повідомлення, поздоровлення, тост.
  52. Традиції українського красномовства.
  53. Підготовка публічного виступу.
  54. Умови успішного виступу.
  55. Засоби увиразнення публічного виступу.

Приклад практичного завдання
Завдання 1. Відредагуйте речення.
1. Верховна Рада України – представницький орган державної влади України, який складається з чотирьохста п’ятидесяти народних депутатів, вибраних строком на п’ять років.
2. Закон вступив в силу з момента його підписання на минулому тижні.
3. Я вибачаюсь за те, що в моєму виступі зустрічаються помилки, та розраховую, що Ви згідно діючого законодавства підтримаєте мою пропозицію.
4. В цьому році два кандидата на пост мера Миколаєва не подали своїх заявок і не змогли прийняти участь у виборній кампанії.
5. Після виступу самого видатного історика м. Херсону Валентина Забудько, куди були запрошені всі бажаючі,  було задано багато питань.
Завдання 2. Перекладіть подані звороти українською мовою. Складіть речення із виділеними сполуками.
- историк по образованию;
- многочисленные отряды партизан;
- ликвидация последствий войны;
- невмешательство во внутренние дела государства;
- по приказу главнокомандующего Вооруженными силами Украины;
- подтвердить факт заключения мира;
- избежать локальных военных конфликтов.
Завдання 3. Перекладіть текст українською мовою.
Сохранение в Византии централизированного управления и императорского двора  на первых порах содействовало сравнительно раннему возрождению городской жизни и городского производства: Византия раньше, чем Запад, выходит из полосы хозяйственного упадка… Здесь сохраняются значительные элементы античной цивилизации и римского права. Однако чем дальше, тем более явно проступают пороки самодержавного государства: продажность чиновничества и отъявленное казнокрадство; медлительность функционирования государственного аппарата; традиционализм, тесно переплетённый с расслабляющей волю идеей избранничества; всеобщая имущественная и социальная неустойчивость, порождавшая произвол на одной стороне, а на другой – эгоизм и политический индифферентизм.