"Українська мова (за професійним спрямуванням)" для спеціальності "Екологія та охорона навколишнього середовища"

Курс зорієнтований на формування знань про специфіку усної та писемної форм реалізації сучасної української літературної мови (наукового та офіційно-ділового стилів з урахуванням професійної спрямованості навчання майбутніх фахівців з екології. „Українська мова (за професійним спрямуванням)” безпосередньо пов’язана з дисциплінами, що стосуються фахової підготовки студентів, оскільки для опанування будь-якого фахового курсу студентам необхідні знання усної та писемної форм української літературної мови. Дисципліна „Українська мова (за професійним спрямуванням)” перебуває також у тісному зв’язку із суміжними дисциплінами: педагогікою (формування мовної особистості, мовне виховання), риторикою (оволодіння технікою публічного виступу), психологією (психологічні особливості мовця, вплив мови на психіку людини), логікою (логічність мовлення), філософією (філософські положення є методологічною основою культури мови), соціологією (соціальні ролі мовців, які визначають комунікативно-діяльнісні потреби особистості), естетикою (естетика мови і естетика мовлення) та ін.
Мета дисципліни – забезпечити підготовку студентів до фахового спілкування в усній і писемній формах.
Реалізація мети курсу передбачає виконання таких основних завдань:

• закріпити, систематизувати й узагальнити знання, уміння й навички, здобуті студентами у шкільному курсі української мови;
• сформувати розуміння сучасних мовленнєвих норм та особливостей мови майбутнього фаху;
• формувати вміння вільного користування обома формами української мови – усною і писемною, дотримуючись норм літературної мови й уникаючи мовних помилок;
• навчати студентів вільно, зв’язно, логічно, точно, доречно й виразно викладати свої думки, користуючись багатством і різноманітністю мовних засобів, що увиразнює мову фахівця;
• прищеплювати студентам навички й уміння творчої самостійної роботи в процесі підготовки до практичних занять;
• формувати уміння та навички опрацювання наукової (фахової) літератури.

Після завершення курсу студенти повинні знати: лексичні, граматичні, орфоепічні норми сучасної української літературної мови, правила складання професійних документів, правила мовленнєвого етикету спілкування (мовні моделі звертання, ввічливості, вибачення, погодження тощо).
Слухачі курсу мають виробити ряд умінь:

• на основі виробничих завдань, використовуючи методику складання фахової документації, термінологічні словники тощо, дотримуючись норм сучасної української літературної мови, складати професійні тексти та документи;
• використовуючи принципи професійного спілкування на рівні сучасної української літературної мови, здійснювати спілкування з учасниками трудового процесу;
• у виробничих умовах, працюючи з джерелами фахової інформації, здійснювати аналіз і коригувати тексти відповідно до норм сучасної української літературної мови;
• складаючи тексти фахової документації, використовувати слова іншомовного походження, на основі певних критеріїв добирати українські відповідники;
• працюючи з іншомовними фаховими текстами, використовуючи термінологічні двомовні словники, електронні словники, перекладати тексти українською мовою;
• складаючи професійні тексти та спілкуючись на професійному рівні, використовувати українські виробничо-професійні фразеологізми та номенклатурні назви;
• застосовуючи лексико-граматичний мінімум у певній галузі, під час усних ділових контактів, із використанням прийомів і методів усного спілкування і відповідних комунікативних методів проводити усний обмін інформацією в процесі повсякденних і ділових контактів з метою отримання інформації, необхідної для вирішення певних завдань діяльності;
• використовуючи лексико-граматичний мінімум у певній галузі та іншомовні джерела, прийоми і методи письмового спілкування та відповідні методи оформлення ділової документації, здійснювати письмові ділові контакти в умовах професійного спілкування.

Підсумкова форма контролю – іспит, який складається з усної та письмової частини. Усна частина – відповідь на одне питання зі списку питань для самоконтролю. Письмова частина – виконання практичних завдань із орфографічного практикуму.
Питання для підсумкового контролю

1. Функції мови в суспільстві.
2. Літературна і діалектна форми існування загальнонародної мови. Форми та норми літературної мови.
3. Функціональні стилі сучасної української мови.
4. Роль мови у професійній діяльності.
5. Офіційно-діловий стиль та його найважливіші риси.
6. Основні вимоги до наукового та ділового мовлення.
7. Класифікація документів.
8. Текст як найважливіший реквізит документа.
9. Правила оформлення документів.
10. Фонетичні зміни у звуковому складі слів: чергування, асиміляція (уподібнення), спрощення, подовження.
11. Милозвучність мови і літературна вимова. Основні правила української орфоепії.
12. Подвоєння та подовження приголосних в українських та іншомовних словах.
13. Евфонічні чергування та спрощення груп приголосних.
14. Українська лексикографія. Типи словників.
15. Синоніми і пароніми в діловому мовленні.
16. Термінологічна та професійна лексика сучасної української літературної мови, її функції.
17. Орфографія як розділ мовознавства. Принципи сучасної української орфографії.
18. Поняття орфограми та орфографічного правила. Умови вибору орфограм та їх види.
19. Чергування в системі голосних і приголосних в українській мові. Правопис ненаголошених голосних.
20. Апостроф в українських та іншомовних словах.
21. М’який знак в українських та іншомовних словах.
22. Іншомовні слова у професійній мові.
23. Передача голосних у прізвищах та географічних назвах слов’янського походження.
24. Відмінювання прізвищ, імен та по батькові.
25. Особливості роду в назвах осіб за професією.
26. Граматичні форми як засоби стилістики в діловому тексті.
27. Проблеми визначення роду відмінюваних іменників.
28. Проблеми визначення роду невідмінюваних іменників.
29. Стилістичні особливості форм числа іменників.
30. Категорія відмінка іменників. Значення відмінків.
31. Стилістичні особливості відмінкових форм іменників.
32. Поділ іменників на відміни та групи. Інші типи відмінювання іменників.
33. Правопис відмінкових закінчень іменників (кличний відмінок).
34. Правопис відмінкових закінчень іменників (родовий відмінок множини усіх типів відмінювання).
35. Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду ІІ відміни однини родового відмінка.
36. Правопис відмінкових закінчень іменників. Орудний відмінок іменників усіх типів відмінювання.
37. Розділи прикметників за значенням. Перехідні розряди прикметників. Творення присвійних прикметників.
38. Розряди прикметників за значенням. Творення і правопис відносних прикметників.
39. Ступенювання прикметників. Помилки при ступенюванні прикметників.
40. Прикметник як частина мови. Повні та короткі, стягнені та нестягнені прикметники та їх стилістичні особливості. Відмінювання прикметників.
41. Числівник. Використання числівників у діловому мовленні.
42. Числівник як частина мови. Розряди числівників за значенням та морфологічним складом.
43. Відмінювання числівників.
44. Зв’язок числівників з іменниками.
45. Синонімія числівників.
46. Правопис числівників та складних слів з першим числівниковим компонентом.
47. Загальна характеристика особливих форм дієслова.
48. Вставні слова і вирази в діловому мовленні. Дієприкметникові звороти в діловому мовленні.
49. Особливості перекладу і редагування речень з дієприслівниками і дієприкметниками.
50. Особливості прийменникового керування в українській мові.
51. Значення прийменників у текстах ділового мовлення. Синоніміка прийменників. Прийменник і милозвучність мови (чергування з – із – зі, в – у).
52. Складні випадки керування у службових документах. Складноскорочені слова і абревіатури в українському діловодстві.
53. Географічні назви з номенклатурними словами та без них.
54. Вимоги до професійних текстів: об’єктивність викладу, логіка, послідовність, повнота інформації, точність, лаконічність, стандартність.
55. Мовний етикет і тональності спілкування. Ділові зустрічі.