"Теорія літератури"

Курс «Теорія літератури» – завершальний етап літературознавчої підготовки студентів-філологів і викладається в першому триместрі  на 5-му році навчання студентів. У ряду решти літературознавчих курсів він має узагальнюючий та поглиблюючий характер. Зважаючи на те, що теорія літератури тісно пов’язана з багатьма літературознавчими  дисциплінами, котрі вивчалися студентами протягом попередніх років,  він подається в контексті  не лише всієї світової літератури, що береться як матеріал для аналізу та ілюстрації певних явищ, а й з урахуванням знань отриманих при вивченні     мовознавства, стилістики, філософії, релігієзнавства, естетики, історії, археології, соціології, психології, етнографії. У програмі, спираючись на досвід структурно-семіотичної естетики (Р. Якобсон, Я. Мукаржовського, К. Леві-Стросса, Р. Барта, Ж.Дерріда, Ю. Лотмана тощо), ідеї герменевтики, рецептивної та феноменологічної естетики, психоаналізу) зроблено спробу дістатися до архетипних основ художньої літератури, простежити втілення у тексті універсалій художньої свідомості (категорій часу, простору, причинності і т.д.), ментальних та етнічних архетипів, проаналізувати семіозису та його головних компонентів – знакових засобів, десигнатів, та інтерпретант.
Метою курсу теорії літератури є:

• висвітлити питання щодо 1) специфіки літератури як виду мистецтва та  її функцій; 2) теорії літературного твору, 3) теорії літературного процесу, оцінюючи їх у широкому контексті розвитку теоретико-літературознавчої та естетичної думки від античності до новітнього часу; 
• сформувати у студентів основні  вміня і навички аналізу художнього твору та літературного процесу з урахуванням нових досягнень світового літературознавства.

         Реалізація мети курсу передбачала виконання таких основних завдань:

• осмислення матеріалу лекційного курсу, понятійного апарату дисципліни;
• систематична підготовка до семінарсько-практичних занять;
• активна участь в обговоренні проблемних питань курсу;
• реферування наукової літератури, рекомендованої до курсу;
•  виконання завдань творчого й аналітичного характеру.

У процесі виконання зазначених завдань слухачі курсу мають вдосконалити ряд умінь, зокрема:

• орієнтуватися у найголовніших досягненнях теоретико-літературної думки;
• влучно використовувати  засвоєні поняття та категорії при вивченні конкретних літературних явищ та процесів;
• володіти  вмінням багаторівневого   аналізу     літературно-художніх творів як прозових, так і віршових;
• володіти вмінням інтерпретації художнього твору на основі ідеї, що кожен елемент твору, будь-яка його властивість може нести певне смислове навантаження, тобто бути значущим;

 Критеріями оцінювання сформованості знань і вмінь студентів є участь у практичних заняттях, виконання домашньої контрольної роботи, написання доповіді за темою практичного заняття.
Залік з курсу «Теорія літератури» становить собою усну відповідь на два питання (відповідь оцінюється в 30 балів, відповідно по 15 балів за кожне питання).
Питання для підсумкового контролю

1. Літературознавство як наука: предмет, завдання, основні розгалуження.
2. Місце теорії літератури з-поміж інших літературознавчих дисциплін. Поетика (зміст і обсяг поняття), види поетик.
3. Мистецтво як форма естетичної свідомості. Види мистецтв, критерії їх класифікації.
4. Естетичні емоції. Співвідношення понять  естетичне й естетизм, естетичне і художнє. Концепція «кризи мистецтва».
5. Героїчне як тип авторської емоційності.
6. Вдячне сприймання світу як тип авторської емоційності.
7. Трагічне як тип авторської емоційності.
8. Ідилічне, сентиментальне романтичне.
9. Смішне, комічне, іронічне, сатиричне.
10. Умовність як естетичне поняття. Первинна умовність та її реалізація в різних літературних жанрах та стилях. Умовність та нормативність художніх засобів.
11. Вторинна, або відкрита умовність. Фантастика та гротеск як два типи відкритої умовності.
12. Символ, алегорія, гіпербола. Співвідношення понять. Приклади.
13. Художній образ як форма художнього мислення. Образ і знак.
14. Специфіка літератури як мистецтва слова (художній образ і знак, мова як предмет зображення тощо).
15. Категорія текст. Текст як поняття філології, семіотики і культурології.
16. Текст в постмодерністських концепціях.
17. Поняття дискурсу в літературознавстві.
18. Літературний твір. Найважливіші складники його змістової організації (тема, фабула, характер, пафос, ідея).
19. Художньо-мовленнєва організація художнього твору. Специфіка художньої мови.
20. Мовляча людина в художньому світі. Монолог і діалог. Поняття поліфонії (М.Бахтін).
21. Вчення М. Бахтіна про хронотоп.
22. Образ-характер як «нова реальність». Смислова класифікація образів-характерів. Поняття традиційного (світового, вічного) образу. Приклади.
23. Поняття архетипу та його використання у вивченні художнього твору представниками різних шкіл.
24. Портрет і його функція у художньому світі. Приклади.
25. Природа, пейзаж, їх функція в художньому світі. Приклади.
26. Речі та предмети в художньому світі.
27. Фабульна образність як один з рівнів художнього образу.
28. Сюжет та його основні елементи. Типи сюжетів та їхні функції у творі. Співвідношення понять сюжет і фабула в працях структурно-семіотичної школи.
29. Композиція художнього твору.  Поняття змістовної композиції. Типи композиційної організації художнього твору та літературний рід.
30. Типи співвідношення смислового та предметного планів в структурі словесного образу. Образи автологічні, металогічні (навести приклади).
31. Образ автора як естетична категорія. Концепція В.В.Виноградова про образ автора як мовний, стильовий образ. Концепція «смерті автора» Р. Барта.
32. Автор і читач у творі. Рецептивна естетика про присутність читача в творі.
33. Вірш та проза як два основні типи організації художнього мовлення. Проміжні форми.
34. Літературний рід як категорія. Поділ літератури на роди як теоретична проблема.   Взаємодія родів.
35. Літературний жанр. Проблема жанру в літературознавстві. Принцип поділу на жанри. 
36. Епос як рід літератури. Наративна структура епічного твору.
37. Лірика як рід літератури.
38. Драма як рід літератури.
39. Ліро-епос та його жанри (балада, притча, байка, поема).
40. Стадіальність літературного процесу. Основні етапи розвитку світової літератури за С. Аверінцевим.
41. Співвідношення понять напрям і течія (проілюструвати відповідь прикладами). Основні напрями європейської літератури.
42. Стиль у літературі. Багатозначність поняття (ідіостиль, «великий стиль», «первинний» і «вторинний стилі»). 
43. Класицизм як літературний напрям.
44. Бароко як літературний напрям.
45. Романтизм як літературний напрям.
46. Реалізм. Багатозначність поняття. Сутність класичного реалізму.
47. Соцреалізм як явище. Дискусійність  поняття. Сучасні концепції методу соціалістичного реалізму.
48. Авангардизм як напрям ХХ ст.
49. Модернізм як напрям ХХ ст.
50. Постмодернізм як напрям останньої чверті ХХ ст.
51. Основні принципи філологічного сприймання твору: опис, аналіз, інтерпретація. Співставлення різних підходів.
52. Загальне поняття про школи в літературознавстві. Провідні літературознавчі школи ХІХ–ХХ століть.