"Психоаналіз і літературознавство"

Навчальна дисципліна “Психоаналіз і літературознавство” є спецкурсом з літературознавства, орієнтованим на студентів факультету іноземної філології спеціальності 6.020303 “Мова та література” третього року навчання. Ця дисципліна пов’язана з теоретичними аспектами вивчення літератури, що передбачає поглиблене вивчення сучасних літературознавчих методів інтерпретації, зокрема, основних психоаналітичних теорій та підходів до аналізу художнього твору, які сформувалися протягом ХХ століття і функціонують сьогодні, – психобіографічний метод З.Фройда, теорія архетипів К.Г.Юнга, шизоаналіз Ф.Гваттарі й Ж.Дельоза тощо.

Завдання курсу:

ознайомити студентів з основними психоаналітичними практиками у сучасному літературознавстві;
навчити студентів застосовувати психоаналітичні практики для аналізу художнього твору.

Після завершення курсу студенти повинні знати:

основні положення психоаналітичної теорії та її сучасних трансформацій (таких як структуралістський, деконструктивістський психоаналіз, герменевтичні прийоми тлумачення, ґендерний аспект психоаналізу, постколоніальні та мультикультурні психоаналітичні студії тощо);
сучасні методи психоаналітичної інтерпретації художнього твору (архетипний, психобіографічний та ін.);
термінологічний апарат сучасного психоаналітичного літературознавства.

Після завершення курсу студенти повинні вміти:

застосовувати різноманітні психоаналітичні методи та інтерпретаційні моделі до аналізу художніх творів;
обґрунтовувати взаємозв’язок між художнім твором та конкретною інтерпретаційною моделлю.

Питання для підсумкового контролю

Психоаналітичний підхід та його застосування у літературознавстві.
Поняття психологічного комплексу в теорії З.Фройда.
Структура психіки людини (Его, Супер-Его, Воно).
Символіка сновидіння.
Тлумачення сновидіння та інтерпретація художнього твору.
Гострослів’я в теорії З.Фройда.
Мовні похибки, оказіональні утворення, обмовки у психоаналітичній інтерпретації.
Співвідношення індивідуального та колективного несвідомого.
Архетипна критика К.Г.Юнга.
Сублімація в літературі. Ініціація.
Комплекс Едіпа у психоаналітичній теорії.
Архетип Аніми/Анімуса та його проявлення в художньому творі.
Архетипи Героя, Тіні, Трікстера. Материнська архетипна символіка.
Процес становлення свідомості в теорії Е.Нойманна.
Ерос і Танатос в інтерпретації Е.Фромма.
Феміністичний аспект психоаналітичної інтерпретації.
“Фемінність” мистецької творчості за К.Г.Юнгом.
Психобіографічний метод аналізу.
Інтертекстуальність і художня література.
Діалог і поліфонічність у теорії М.Бахтіна.
Структурний психоаналіз Лакана у відношенні до юнгіанства.
Вербальний виклад (наратив) у психоаналітичній теорії Ж.Лакана.
Деконструкція класичного психоаналізу Ж.Деррідою.
Концепція “людини без органів” у психоаналітичному контексті.
Типи творчості за К.Г.Юнгом.
Інтерпретація твору як самопізнання – за П.Рікером.
Концепція тексту в постструктуралістському літературознавстві.
Психоаналітичні студії у посттоталітарній Україні.
Конфлікт інтерпретацій та комплексний аналіз художнього твору.
Шизоаналіз як пост/фройдизм.