Кафедра теорії та практики перекладу і німецької філології

Інтерв'ю з Науменко Анатолієм Максимовичем:

- Що ви можете про себе розповісти: де викладали, очолювали інші кафедри тощо?

- Мені здається, краще почати з того, де я був студентом. Я вважаю, що для викладача будь-якого рівня головне – не тільки його дисципліна, в яку він закоханий, яку викладає студентам; головне, на мій погляд, поруч із викладанням, принаймні так 50 на 50 відсотків – ще й науковість викладача. І тоді виникає дуже важливе запитання: де набратися цієї науковості. Звичайно, відповідаю я, у своїх вчителів. І я вважаю, що мені пощастило, бо я навчався у найкращій світовій науковій школі – Московському університеті імені Ломоносова. Усі підручники, за якими працював весь Радянський Союз, а багато хто навіть і зараз працює, були написані моїми викладачами. І дивлячись на них, слухаючи їх, виховуючись на їх педагогічному житті як зразковому прикладі, я теж зміг зробити деякі науково цінні речі, зокрема, заснував три філологічні наукові школи (лінгвопоетичний аналіз тексту, концептуальний переклад, філологічний тип підручника з німецької мови) і закохався у свою спеціальність, у філологію. І це, здається, повинно стати вагомим для читачів нашого з Вами інтерв’ю, – щоб вони розуміли: не треба налаштовувати себе на власне прагматично найкраще майбуття, треба дбати тільки про безприбуткову загальну сучасність, тобто про свою професійність. Інакше кажучи: знайти джерело, яке буде тебе наснажувати. Мені пощастило, я знайшов його.

- Дякую. А з якого університету Ви прийшли до нас?

- Безпосередньо я прийшов три роки тому із Запорізького державного університету, де я завідував кафедрою теорії та практики перекладу. Справа в тому, що тоді Миколаївській області бракувало докторів наук з іноземної філології, і з деканом нашим, Пронкевичем Олександром Вікторовичем (він був знайомий зі мною, як і я з ним, заочно), ми зустрілись на одній з наукових конференцій і він запропонував мені приїхати сюди. Ну звичайно, і за Радянських часів, а тим більше тепер, за ринкових, значущими для будь-якого фахівця були і є умови праці. Я поставив умови: кафедра і квартира. Керівництво університету виконало це. Так було створено нашу кафедру, а вона – майбутнє якщо не факультету перекладацького, то хоча б перекладацької спеціальності.

- Що Ви вже встигли зробити за час роботи у нашому університеті?

-По-перше, створено потужну кафедру, яка просто повинна була існувати у класичному, та й ще гуманітарному університеті. По-друге, відкрито магістерський рівень навчання з німецької філології, який, до речі, не існує навіть у стародавньому Миколаївському педуніверситеті і без якого будь-який вищій навчальний заклад існувати не може, як красуня без краси. По-третє, відкрито нову спеціальність «Переклад», по-четверте, створено науковий всеукраїнський фаховий (тобто дозволений до друку не лише педагогічним закладом - Міністерством освіти і науки, а й науковим - Вищою Атестаційною Комісією) журнал „Новітня філологія”, по-п’яте, відкрито аспірантуру з германських мов та загального мовознавства. Крім того, ми плануємо відкрити ще одну (з перекладу), щоб потім відкрити з цих трьох спеціальностей ще й докторантуру. Більш за те: зараз ми працюємо з ректоратом над тим, щоб відкрити наукову спеціалізовану раду для захисту кандидатських дисертацій з філології, бо у багатьох містах є такі ради, але все-таки черга там значна.

- Можете щось додати про наукові розробки на кафедрі?

- Нещодавно з’явилася моя наукова монографія „Філологічний аналіз тексту, основи лінгвопоетики. Філософія пізнання, теорія тексту, практика лінгвопоетичного аналізу”. Це - наслідок роботи однієї з тих самих моїх наукових шкіл, про які я почав говорити ще з самого початку. Я зараз сказав, що це – моя наукова школа, хоча, звичайно, левова частка тут – моїх учителів. Це вони мене змусили задуматися над тим, як об’єктивно оцінювати текст, бо традиційні два підходи, лінгвістичний та літературознавчий, на мій погляд, заводять сприйняття тексту до глухого кута. Тому я розробив зовсім інший напрямок – лінгвопоетичний аналіз тексту, коли одразу бачиш (ну, одразу, мабуть, занадто гіперболічно сказано), коли спробуєш побачити задум автора і дійсно бачиш його, тобто як через лінгвістичні особливості тексту проглядається саме ідейний намір автора. Крім того, теж нещодавно вийшла з друку монографія «Теорія та практика перекладу», яку я написав разом ще з двома провідними германістами України: Т.Р.Кияком (доктором філологічних наук, професором, зав. каф. теорії та практики перекладу з німецької мови Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка) та О.Д.Огуєм (доктором філологічних наук, професором кафедри німецької філології Чернівецького Національного університету).

- Можна взяти почитати?

- Так, у нас в бібліотеці вони є.

- Добре, дякую. Розкажіть, будь ласка, про своїх колег – про людей, які працюють на кафедрі.

- Ви знаєте, мені пощастило. Коли створюється нова кафедра, то, як правило, на неї віддають з інших кафедр не найкращих викладачів. І це психологічно зрозуміло: завідуючі з кимось не в дуже гарних стосунках і саме цих віддають. І я так і думав, що в мене буде аналогічна ситуація, але ні – у нас зібралися фахівці з англійської, іспанської, німецької, французької, тобто – і різні мови, і різні зовсім люди за характером і за своєю професійною спрямованістю; а вийшло так, що всі вони почали відчувати потяг до філософії філології і до перекладу. І від цього радіє серце. Ніяких психологічних конфліктів! Перш за все, це Рима Петрівна Савенко, кандидат філологічних наук, доцент, німецька мова; Вакуленко Тетяна Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент, німецька мова; Остапчук Тетяна Павлівна, кандидат філологічних наук, доцент, англійська мова; Сидоренко Сергій Петрович – виконуючий обов’язки доцента, французька мова; Степанович Раїса Іванівна, кандидат філологічних наук, доцент, англійська мова; Дімант Геннадій Семенович – виконуючий обов’язки доцента, англійська мова. Другим „ешелоном” ідуть старші викладачі – „зубри” методики викладання іноземної мови: Кіршова Ольга Володимирівна (німецька мова), Козак Надія Ігорівна (німецька мова), Кравцова Олена Анатоліївна (англійська мова), Левченко Олександр Олександрович (англійська мова), Лисейко Лариса Володимирівна (німецька мова), Максимчук Світлана Миколаївна (німецька мова), Нездайміна Марина Миколаївна (німецька мова), Хорольський Микола Львович (іспанська мова). Навіть самий молодий старший викладач (молодий за віком і за педагогічним стажем) Чабанов Олександр Валерійович, хоча ще і не „зубр” методики, але вже „зубреня” точно. Та й асистентська молодь, за плечима якої лише рік-два педагогічного стажу, вміє вже виказувати професійний характер, бо стажувалася у країни, мову якої вибрала своїм викладацьким фахом: Горелова Олена Володимирівна (англійська мова), Єлисєєва Світлана Володимирівна (англійська мова), Звержинська Ольга Володимирівна (англійська мова), Данилюк Катерина Валеріївна (німецька мова), Лоленко Олексій Олександрович (англійська мова), Маркова Валерія Олександрівна (англійська мова), Матіюк Леся Миколаївна (німецька мова), Муратова Валерія Факимівна (німецька мова), Сахарчук Яна Володимирівна (німецька мова). Отже, мені пощастило з кафедральним колективом.

- Які напрями розвитку ви вбачаєте для Вашої кафедри?

- Перш за все, відкриття нових спеціальностей. У нас є англійський переклад і німецький переклад. Я вважаю, що французьку філологію треба повернути на рівень першої мови, хоча б на рівні перекладу. Я взагалі вважаю, що філологія – це перший щабель знань, а перекладач – це найвищий щабель. Тобто кожен філолог не повинен бути перекладачем, але кожен перекладач повинен бути філологом. Звичайно, треба відкривати іспанський переклад, обов’язково який-небудь слов’янський (український, російський, польський тощо). Зараз дуже у виробничій та педагогічній ціні азійські мови: турецька, китайська, а якщо подивитися на захід – польська, чеська. Так що, планів багато.

- Які конкретні дисципліни викладаються?

- Насамперед теорія та практика перекладу, потім фундаментальні дисципліни теоретичного спрямування (актуальні проблеми дискурсології, концептуальний переклад, одиниці мови і тексту, текст у порівняльному аспекті, філологічний аналіз тексту та ін.), не кажучи вже про дисципліни, обов’язкові для будь-якого філологічного факультету (германська філологія, історія мови, історія літератури країни, мова якої вивчається, лексикологія, стилістика, теорфонетика, теорграматика і багато інших). До речі, знову перейду до планів. Головний намір – зробити нашу кафедру справжньою університетською кафедрою. А для мене справжня університетська кафедра – це не тільки фундаментальні дисципліни, це ще й спеціальні курси, які читаються за вибором і смаком студента. А для цього треба, щоб були кадри. Поки що я не можу сказати, що наша кафедра може виставити 3-4 спецкурси. Для мене важливо зараз – це підготувати кандидатів філологічних, а не педагогічних наук, бо педагогіка це не тільки дисципліна не університету, а педагогічного інституту (до речі: педагогічного університету не може бути взагалі, як гарячого снігу або некрасивої красуні), бо педагогіка це не наука, а лише знання власної професії, тоді як спецкурс - це занурення у власні наукові дослідження. Тільки тоді кафедра буде з „корінням” не лише викладачів, а ще й студентів, які напишуть свої дипломні і - я так сподіваюсь – потім кандидатські та докторські наукові праці; і тоді це буде справжня кафедра університету, тобто його педагогічно-наукова одиниця.

- І вже є такі педагогічно-науково програми на кафедрі?

- Звичайно, як я вже раніше казав, ми у 2005 році відкрили за допомогою декана О.В. Пронкевича: магістерську програму з німецької мови, аспірантуру з двох філологічних напрямків, всеукраїнський журнал для цих аспірантів, щоб вони не блукали всією Україною у пошуках джерела для публікації наслідків власних наукових розвідок, без чого не можливо отримати наукову ступінь кандидата наук.

- Які ваші власні враження від цього університету? Ваше ставлення? Як тут працюється?

- Ну, якщо не брати традицію нашого університету – стобальну систему, а взяти класичну прозору п’ятибальну, я б поставив 5. І тому б поставив „відмінно”, що тут панує творча наснага. Я дійсно недовго тут, але все одно міг би помітити, почути якісь куверсання, конфліктні ситуації, протистояння – та я цього не побачив, не почув. Навпаки, занадто, я б сказав, патріархальний устрій. До речі, мені здається, що це завдання і заслуга ректора Л.П. Клименка. Не сприйміть те, що я скажу далі як підлесливий комплімент, бо воно є простою констатацією фактів: коли відбувалася помаранчева революція, він нікого не примушував бути помаранчевим і нікого не карав за те, що вони не помаранчеві. Така інтелігентна позиція не в кожного ректора. Так що мені пощастило не тільки з факультетом, а й з університетом.

 Повернутися назад

Moodle ЧДУ

Cистема дистанційного навчання Moodle в ЧДУ імені Петра Могили. Відчуйте переваги та особливості застосування сучасних інтернет технологій у навчанні як інструменту запозичення знань та досвіду. Почніть зараз - зареєструйтесь.